За синтезу вартостей

Ярослав Стецько

Вміти дати в оцінці своїй належне місце кожній життєвій вартості, в цілій їхній сокупності, в одному цілому, це означає - мати синтезу вартостей.

Дуже часто в багатьох бачимо брак цієї синтези. Зчаста перецінюється одну складову на шкоду другій; зрозуміло, при синтетичному погляді на життя на шкоду цілости. При збанкрутованій т.зв. теорії факторів ця справа стояла б інакше. Але ми за синтезу, за гармонію, якої немає тоді, коли навіть один "найнезамітніший" тон не є достроєний до цілости. Чи можна говорити, котрий тон важливіший, коли ви хочете мати якнайідеальнішу гармонію?

Інша річ, коли говорите про основу, першопричину й мотор усього.

Не раз наголошується одну вартість не так відповідно до її ролі в цілості (себто функції похідного явища, не першопричини), а для відмежування, чи гострого зазначення її сприйняття. Усе в порядку, коли маєте на увазі її властиве значення.

Буває, що нехтується деякі цінності у гіпнозі перебільшеної їх ролі, домінуючої чи навіть основоположної, мотивуючої все, у світогляді противників. А тут ішло б тільки про те, щоб їх відповідно до їх питомої ваги оцінити. Але говорім конкретно.

Візьмім матеріяльні, економічні вартості. Нерідко чуєте: "матеріальна продукція й її засоби ("матеріяльні продукційні сили") - є основою існування людського суспільства. Без цього не може бути ніякої "суспільної свідомости", ніякої "духової культури". "Первісним, суттєвим є матерія, дух є продуктом матерії". Усі психологічні й ідеологічні процеси - хоча й не тип матеріяльної продукції - бо це був би вже наявний навіть спекулятивно-логічний абсурд, але особливий тип суспільно-економічної праці, яка в усьому, засадничо - генетично-принципово й цілево зводиться й зумовлюється економічною структурою суспільства, механікою економічного життя.

Це матеріалістичний погляд на життя. Ляпідарно зформулював його Л.Феєрбах:

"Дер Менш іст дас, вас ер ісст".

Неґуючи цей, ніяким чином не видержуючий критики, бездонно глупий світогляд, деякі визнавці ідеалістичного світогляду нехтують і самі економічні вартості. Та про це нижче.

Матеріялістичному світоглядові протиставляється єдино волюнтаристично-ідеальний в повноті, в теорії і практиці, в філософії і соціології, в індивідуальному і суспільному житті. Раціоналістично-ідеалістичний світогляд, ідеалістичний тільки філософічно, на тлі ж життєвої дійсности (у нас, прим., от хоча б класократично-гетьманський), є матеріялістичний. Зв'язання з філософічно-ідеалістичним є тільки формальне. Фактична життєва постановка ним національно-суспільних і інших проблем, їх організаційно-ідейні принципи, не мають нічого спільного з ідеалізмом. Сама ідея класократизму вміщає в собі матеріяльно-продукційний (матеріялістичний) критерій розцінки людей і явищ організації.

В гетьмансько-клясократичних публікаціях читаєте не раз, що трагедія українського визвольництва лежить у тому, що немає, мовляв, ніякої матеріяльно-продукційної верстви (мають на думці багатих землевласників), що визвольну українську справу вважала б своїх матеріальним інтересом.  (Такі приховані клясократичні маячення можна добачити і в "Перемозі" (зокрема в статтях "Пакса"), в якій ви крім того маєте ще псевдореволюційну фрачу, ундо-радикальне політиканство й марксо-бухарінський "панекономічний" погляд на життя, дійсну 105% саламаху, як влучно завважує у "Вістях" О.Г. - Ев. Ор.)

Звичайно, в матеріялістів національний ідеалізм - як вирішник - не існує. У цих "націонал"-матеріялістів є він тільки етикета, фраза. Отож прірва між метафізичним ідеалізмом і життєвою клясократичною ідеологією існує.

Немає синтези вартостей. А є конгломерат, формальна позірна сполука.

Не розглядаємо питання можливости існування синтези в них, а стверджуємо факт її браку.

Гармонія між волюнтаристичним ідеалізмом у філософії й ідеалістичною життєвою практикою існує в нас. Націоналізм - це їх життєва синтеза. Ідеї, люди і чини - це повсякчасно засвідчують. Ця синтеза має і ті консеквенції, що він вміє кожній вартості надати її властиве місце, разом з нею творити синтезу. Так і з економічними вартостями. Нація, що є організмом, проявляється на всіх "царинах життя". Вона живе й економічними вартостями. Вона й крізь них проявляє свою силу. Економічна експансія, економічні вартості є функціями її волі.

Дух сотворив матерію. Всюди і завжди існує конечність проявляти національні волі різними вартостями - це закон її всеобіймаючої волі. Вона охоплює динамізмом своїм все. Всяка неґація економічних вартостей, нехтування їх - є хибним.

Оцінювати економічні вартості самих по собі, як конечне зло, як причини всякого лиха, якого, мовляв, не можна усунути, отже хоч-не-хоч треба з ним погодитися - в основі неправильно. Світ є таким, яким ми його хочемо бачити. Не приймаємо подій і фактів, зумовлених якимись незалежними від нас обставинами, але створюємо їх по власній волі й розумінні. Життя робимо таким, яким ми його хочемо бачити! Але не беремо таким, яким воно є! Ми є підметами, власновільними творцями й формувальниками життя. Від етичних вартостей людини, від її характеру, волі, залежить таке або інше ставлення до світу. Що оточення, зовнішні чинники можуть мати деякий вплив - це очевидно, але в іншому розумінні й мірі. (Між іншим є тому виховання тощо). Одначе вирішною є власна підметність особи, її свобідна воля.

Тому ж економічні вартості самі по собі не є причиною зла, самі по собі не є злом, але залежно від волі людини, її етичних спонук вони виконують - якщо взагалі так можна висловитися - етично добру, або етично злу функцію. Рішає суб'єкт. Оцінка ця торкається відношення й способу користування ними людей.

Проте ж одною з вимог соціяльно-економічної структури української націоналістичної державности є створити самою засновною постановкою економічної проблематики як найбільше пригожі об'єктивні умови для етичного розміщення всіх співгромадян. Економічні вартості існують не тільки для заспокоєння фізичного існування людини. Вони існують в остаточному цілевому визнанні для можливости виконання національно-етичних вимог кожної особи. І це питання кардинальної ваги. І видвигані принципи економічної побудови суспільства мусять це включати в собі.

Яке відношення економічних вартостей до інших, як функцій національного волевого ядра?

Питання, котре із похідних явищ, котра із функцій волевого ядра важливіша, в обличчі синтетичного погляду на національні вартості, не існує. Для правильного функціонування національного організму кожна мусить уявляти відповідну вартість; всі ж бо разом як функції волевого ядра, як прояви його життя й росту, творять окрему одну цілість, творять з ним органічну синтезу.

 "Студентський Шлях", ч.7-8 (39-40), Львів, 1934, стор. 229-231.