Р. Коваль та В. Танкевич
 |
| Роман Коваль |
Отже пропоную до Вашої уваги, панове, свого роду політичний і світоглядний меморандум Об'єднання "Державна Самостійність України"
Ідеологія Всеукраїнського політичного об’єднання "Державна Самостійність України" (далі ДСУ) охоплює інтереси не соціальної чи партійної групи, верстви чи класу, а інтереси Nації.
Політична ідеологія ДСУ – націократична. Об’єднання прагне до побудови націокротичної держави, джерелом влади якої буде УКРАЇНСЬКА NАЦІЯ.
Nація – головне поняття політичної філософії ДСУ. Права та інтереси нації – головні критерії наших дій. Держава правочинна тоді, коли керується інтересами Української Nації. Завдання держави – служити Nації, бути могутнім інструментом її політичного та духовного самоствердження, її історичної творчості. Влада Української Nації гарантуватиме й права кожного члена цієї великої спільноти.
Під Nацією ми розуміємо етнос, який здобув власну державність, етнос, який має владу над самим собою та національними меншинами. Поняття “Nація” і “Dержава” для нас неподільні. ВОЛЯ, ВЛАДА І ВЕЛИЧ NАЦІЇ – трином нашої політичної філософії. Nаціональна воля виражає, перш за все, внутрішні прагнення удержавленого етносу. Категорія “влада Nації” має як внутрішній, так і зовнішньополітичний вимір. Влада над собою не є кінцевою метою Nації.
Nація прагне до поширення свого впливу, своїх владних імперативів назовні. Повноцінній Nаціональній Ідеї тісно в межах власної держави, вона експансійно виходить за межі внутрішніх національних проблем, їй властиві месіаністичні поривання. Nація прагне свої цінності, своє розуміння світу зробити надбанням інших націй, щоб сіяти своє зерно на інодержавному ґрунті.
Кожна розвинена нація прагне створити цивілізацію, включивши інші нації у сферу свого впливу, в своє соціокультурне поле. Велика Nація – це Nація, яка досягла успіхів у всіх сферах самовияву, зіграла всі ролі, накреслені їй РОДОМ, яка здатна вчити світ, впливати на хід історії. Така Nація – досконала, така нація – маєстатична!
Ми не приховуємо бажання стати свідками світової величі України. Так, ми хочемо, щоб Україна стала політичною, економічною і культурною надпотугою. Політична сила індукується силою мілітарною. Для того, щоб стати вагомим політичним чинником історії, щоб відмовитися від згубного принципу нейтралітету, Україна повинна стати мілітарною, могутньою. Країна, яка не хоче стати упослідженою, яка претендує впливати на історичні процеси, мусить бути ядерною. Тому, незважаючи на безпрецедентний тиск Сполучених Штатів Америки та Росії, Україна повинна зберегти ядерну зброю.
XXI століття стане епохою націократичних революцій. Західна цивілізація, що грунтується на ліберольно-демократичних (а фактично – трансформованих юдейських цінностях), вичерпала творчий потенціал. До катастрофи рухається й російська цивілізація. Nаціократичні ідеї Миколи Міхновського, Дмитра Донцова, Миколи Сціборського та Степана Бандери переможно поширюються. Сонце XXI віку, що сходить над Україною, возвістить світові тотальний націократичний ренессанс.
* * *
Коли існував Совєцький Союз з його інтернаціональною ідеєю, відповідно панувала й егалітарна концепція: зрівняння всіх людей. Концепція обмежувала свободу людини і гальмувала суспільний прогрес. У цивілізованому суспільстві не може бути й мови про рівність тому, що люди за своєю природою можуть бути хіба що подібними. Ми не зробимо добра істоті, біологічно ідентичній людині, назвавши її власне людиною. Адже «сонце допомагає бачити здоровим очам і завдає болю хворим» (Абу-ль-Фарадж). Буде справедливо називати “недолюдиною” істоту, подібну до людини, якщо в її душі панує необмежений потяг до руйнування, примітивна заздрість, неприкрита підлість. Отже, не все, що має людський вигляд, рівне. Поняття “справжня людина” адекватне поняттю “людина”. Будь-яка істота або є людиною, або не є нею.
Не зайвим буде зробити подібний поділ і по вісі: “українець-неукраїнець” на терені України. Не можна зараховувати до української нації людей, в жилах яких не тече українська кров. З іншої сторони, «українська ґенеза не робить автоматично людини українцем, і часом кровна спорідненість з нами служить для декого «підставою» імперсько-шовіністичної ненависти до свободи України» (Василь Іванишин).
Українцями стають у наполегливій праці й боротьбі за торжество національної ідеї. Коли людина перестає бути суб’єктом історії, перестає вдосконалюватись і зростати духовно, вона не може називатись українцем. Не можна називати українцем теперішнього соціаліста чи демократа, адже вони борються не за Українську державу, а за якусь мітичну державу “народу України”, або навіть “державу народів України”. Їх боротьба проти гасла «Україна для українців!» є боротьбою антинаціональною і антиукраїнською. Фактично вони виступають проти української України: бо територія, якою правлять неукраїнці, не є Україною. Україна – це територія, котра охоплює всі українські етнічні землі, а не витвір у сучасних межах. Побудова Української Самостійної Соборної Держави є категоричним імперативом, домінантою, квінтесенцією життя кожного українця. Українцем можна назвати лише людину, для якої гасло «Україна понад усе!» стало гаслом боротьби і життя. Немає Nації без Nаціоналізму.
Максима «Хто українець – той Nаціоналіст» мусить стати аксіомою. Сьогодні поняття українець і український націоналіст тотожні. Така сувора правда життя.
ДСУ об'єднує в своїх рядах етнічних українців і сповідує ідеологію революційного українського націоналізму, надкласового і надпартійного за своєю суттю. Підвалиною діяльності ДСУ є ідея національної окремішності, самобутності та неповторності українства.
Метою ДСУ є побудова української національної держави. Для цього потрібно якнайшвидше здобутись на організацію українських націоналістів, об'єднаних спільною ідеєю самобутності української нації та її призначення, ДСУ плекає національну еліту шляхом добору луччих людей, витворює енергію, що одухотворить етнос і перетворить його в українську націю.
ДСУ усвідомлює байдужість зденаціоналізованої більшості. Завдання націоналістів — здійснити революцію в свідомості українців й скерувати енергію більшості для блага української нації. Творча і дієва меншість визначає, що ієрархічне суспільство є ґарантом життєздатності і сили нації. Лише організована сила здатна оздоровити суспільство і побороти опір ворогів.
ДСУ керується принципом: корисна та діяльність, яка сприяє добру та розросту української нації. ДСУ створюється для:
— самоорганізації та солідарності українства, розбудови української держави;
— поширення українського визвольного руху та втілення ідей українського націоналізму;
— ствердження духовних вартостей, честі та гідності вільної української людини-господаря на своїй землі і в своїй державі;
— протидії зовнішнім та внутрішнім антиукраїнським чинникам (організованим та неорганізованим): космополітизму, інтернаціоналізму, російському шовінізму, неоколоніалізму;
— покласти край пануванню чужинців в Україні.
«Nескорена Nація» (центральний друкований орган ВПО «ДСУ»)
серпень 1998 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар