Максим Орлик (Дмитро Мирон)
 |
| Дмитро Мирон |
Сила й вартість даного народу, даної культури, моралі
й виховання залежить від того, який образ і тип людини вони ставлять перед
себе, який формують і виховують. Різні народи в різних епохах мали різні ідеали
і типи людини, [приміром] Греція, у своїй героїчній добі Гомера й Маратону витворила ідеал і тип прометеївської й
гераклівської людини, в добу упадку створила тип діогенівської людини чи
стоїків. Християнізм створив ідеал і тип внутрішньої людини – володаря духа,
людини Христа, знову ж стародавній Рим витворив тип життєво-здобувчої
людини вірла-володаря землі.
Середньовіччя видало аскетів, святих, лицарів і
конквістадорів. Знову ж гуманізм, ренесанс, раціоналізм і індивідуалізм
створили ідеал абстрактної людини взагалі, гамлетівської людини,
"гомотехнікус" і "гомоекономікус", космополіта – літаючого
Голєндра чи блудного сина на взір жида – скитальця, відірваного від
національного фунту.
А
передвісниками нової епохи були ідеї та типи фавстівської людини, надлюдини
Ніцше й героїчної людини Карлєя, як вираз туги за сильною особовістю серед
демоліберальної січки і атомізації. Зокрема український націоналізм на тлі
епохальних перемін і завдань мусить створити й видати з себе новий тип
української людини. Новий тип української людини мусить охоплювати в собі
вартості й прикмети українсько-варяжської людини лицаря й володаря, як у
"Слові о полку", тип лицаря - козака, борця за правду, за віру
батьків й рідну землю, мусить охоплювати в собі вартості шевченківської людини
і властивості твердого й вкоріненого в рідну землю, українського сина
Стефаника, мусить охоплювати героїзм й нову романтику січового стрілецтва,
збагачуючи образ і характер нової української людини тими вартостями й образами
героїв, що їх вже видала й ще видасть Українська Націоналістична Революція, як
Вождь Революції, сл[авної] п[ам'яті] Євген Коновалець, сот[ник] Юліян Головінський,
бойовик Данилишин, фанатик Пукало.
Зокрема треба
звернути увагу на новий тип української людини, що формується в твердій школі
большевицького гніту. Новий тип української людини – це
прометеївсько-геракліївський тип людини, володаря духа, носія ідеї, борця
володаря та творця життя, як у Шевченка Алкид під впливом великої правди й
нової ідеї стає її носієм і борцем, як Ярема стає Галайдою – лицарем і героєм
боротьби за визволення свого народу.
Саме
цілковита відданість для великої справи, великої ідеї, під впливом великих
зусиль, почувань, цілковитої відданості й посвяти, великого труду й боротьби за
перемогу великої справи, оновлює й підносить людину як велика ідея Христа та
цілковита посвята для неї оновлювала й перероджувала людей і робила з поган
фанатиків, мучеників нового завіту; з Савлів робила Павлів, а велика любов
батьківщини звичайних людей підносить до вершин героїзму.
На тім
полягає таємниця оновлення й переродження фавстівської людини: цілковита
відданість великій справі, не заспокоєні постійні пориви та змагання крізь
труди й небезпеки, працю й боротьбу на вершини духа, ідеї й чини оновлюють й
відроджують людину й життя. Бо хто вічно трудився, той осягає спасіння, як у
"Фаусті".
Націоналістична
людина, новий тип української людини, це людина обов'язку й ідеї, людина
сильного характеру, людина чести й дисципліни, людина зусильної праці, боротьби
й постійного чину за повноту життя, за силу й велич української нації.
В
націоналістичній Організації треба звернути велику увагу на
революційно-державницьке виховання й вишкіл всіх членів, щоби виховати відданих
справі працюючих членів і здібних, енергійних і відважних провідників.
Ідеологічне виховання й вишкіл мусять звернути велику увагу на формування
сильних, мужніх характерів, на формування сильних героїчних душ і сердець.
Ідеологічний вишкіл має бути революційно-державницьким вихованням, що має
формувати всеобіймаючий світогляд й плекати глибокі моральні чесноти й
вартості. Суспільно-політичне вироблення має дати свідомість завдання й
здібність організувати революцію і державне будівництво. Суспільно-політичне
вироблення повинно проявлятися в політичному оформленні й активізації волі, в
політосвіті, в суспільно-політичній діяльності, в організаційній справності та
в пропагандивному вишколі. В революційно-державницькій боротьбі українського
націоналізму треба повних, сильних людей, сильних-характерів, людей зусильної
праці й чину, треба карних членів й провідників. А провідники ростуть з власної
праці й в боротьбі. Шляхом самовиховання на великих примірах і чинах, в праці й
боротьбі виховуються провідники.
Друкується за виданням Максим Орлик
(Дмитро Мирон) "Ідея і Чин України"(нарис ідеологічно-політичних
основ українського націоналізму), Українська Видавнича Спілка, Київ. 2001 р.
Стор. 143-162. Перша публікація 1940р.
Немає коментарів:
Дописати коментар